Піцуряк Анна, 8 клас
ОЗ-"Вікнянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів"
Вчитель, що надихнув на написання есе: Куліш Ганна Василівна

Моя Україна майбутнього

Українці й українки для мене, це не просто про національність. Це суперсила, якою я та багато інших українців пишаємося щодня.

Моя країна – це і є історія. Історія боротьби за власну незалежність, за право бути вільною та самостійною. Боротьба триває до цього дня. Мої предки пройшли через багато випробувань, але завжди залишались сильними. Тепер ця їхня сила – частина мене, це те, що робить мене справжньою українкою.

Інша частинка суперсили українців – це наша милозвучна мова. Українська мова – це не просто спосіб спілкування, це мелодія, яку я чую в кожному слові. Коли я говорю українською, я відчуваю зв’язок з тисячолітньою культурою, з нашими предками. І це дає мені відчуття того, що я спрявжня спадкоємиця великого народу.

Я пишаюся тим, як українці об’єднуються у складні часи. Наша солідарність, національна єдність – це те, що робить нас непереможними. Як це було на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну й триває досі. Ми плели разом маскувальні сітки, допомагали військовим, єдналися у багатьох справах. Я вірю в майбутнє своєї країни, оскільки бачу, як ми разом рухаємося вперед. Вірю також, що невдовзі до станемо членами Європейського союзу, наша прогресивна молодь допоможе цьому статися якнайшвидше.

Незламність духу нашої нації – це не просто слова, це відображення того запалу, який не приглушити найважчими випробуваннями. Наша історія має багато прикладів такої незламності. Наприклад, нинішні події на фронті. Військові з усіх сил боронять наші українські землі вже майже два роки. Хоча багато хто говорив, що Україна не витримає й тижня. Російська агресія тільки підсилює наше прагнення захищати свою країну.

Моя роль у нашій країні – це не лише пишатися своєю національністю, а й активно долучатися до будівництва нашого спільного майбутнього. Я вірю, що кожна дія, кожне слово може мати величезний вплив, і я стараюся прикладати свої зусилля для нашої перемоги.

У школі я долучаюсь до обговорень заходів що спрямовані на підвищення національної свідомості. Розповідаю своїм однокласникам та друзям про нашу багату історію. А також намагаюся волонтерити та долучатися до благодійних заходів разом зі своїми однокласниками. Востаннє ми організовували благодійний ярмарок, щоб зібрати кошти для наших захисників.

Саме ці речі роблять мене справжньою українкою, готовою нести цей вогонь далі, майбутньому поколінню.