Бабкова Валерія, учениця 10 класу Комунального закладу "Харківський ліцей № 142 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Романцова Ніна Іванівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Всесвіт тканий із ниток різних кольорів та відтінків, а кожна людина – це тоненька  ниточка в цьому безмежному полотні. Ви ніколи не замислювались над цим?! Якими барвами ви наповнюєте світ? Моя нитка – відтінок  неба й поля України, країни, де я народилася, де топтав ряст з діда-прадіда весь наш рід,  де сила культури пробивається через віки та набуває нових відголосів у кожному поколінні.

Бути українкою – це не просто приналежність до нації, це суперсила, що пробуджується в кожній клітинці мого існування, даруючи натхнення, міць та наполегливість.  Це спадок, який несу в собі, це те невичерпне джерело сили, що надає моєму життю впевненості та наполегливості.

Що  означає бути українкою?!  Важко сказати... Важко розставити пріоритети... Мабуть, по-перше, мати почуття всеосяжної любові до чудової, але багатостраждальної України; по-друге, мати можливість чути рідну мову і спілкуватися нею; по-третє, мати змогу низько вклонитися героям, які захищають Вітчизну в кровопролитних боях,  і схилити голову в тузі перед пам’яттю полеглих...

А ще – мати унікальний погляд на світ, який формується під впливом багатовікової історії та національної культури, мріяти про майбутнє в роки війни... У цьому й полягає наша суперсила. 

Ми вміємо поєднувати найкраще з минулого з відкриттями сучасності,  маємо унікальну можливість перетворювати традиції в сучасні цінності та проносити їх через час, надихаючи інших своєю мудрістю та вірою в майбутнє. Для справжніх українців патріотизм – це не просто слова, це спосіб життя,  адже Україна – це країна, де кожна долоня  зберігає  дух вікових традицій,  де слово «родина» має особливе значення, де змалку нас навчають любити Батьківщину, рідну матір та землю, підтримувати та оберігати тих, хто поруч. Вони формують мою свідомість та дають підтримку в життєвих випробуваннях.

Бути українкою – це також дар, що закладений  природою. Моя здатність відчувати, бачити красу в кожному куточку нашої рідної землі, у кожному промені сонця, у кожній ніжній квіточці, що росте на барвистих луках. Це вміння обіймати світ навколо себе та бути йому вдячною.

Бути українкою – ніколи не забувати своїх коренів, навіть дуже далеко від рідного дому, пишатися Гімном і  Прапором, допомагати нужденним, донатити ЗСУ... Це здатність приносити користь своїй країні, незважаючи на труднощі та перешкоди. Ми вміємо боротися за свої права та віримо, що зміни можливі, коли українці єдині, коли слова «мова», «віра», «народ», «воля», «гідність»  не порожній звук.

Я пишаюся тим, що рідна мова зазвучала в різних куточках Батьківщини, стала ідентифікатором нації. Наша мова – це ключ до культурного багатства. Кожне слово має свою історію, свою силу,  і вміння володіти нею – це як відкрити двері у світ неймовірних можливостей, у  прийдешнє і в сиву давнину.

Як сказав хтось із відомих, що без минулого немає майбутнього. Наша історія наповнена боротьбою  за право бути українцями.  Наші предки завжди стояли на захисті своєї країни та свободи. Героїчні подвиги козаків, січових стрільців,  повстанців, сучасних захисників України – це джерело натхнення та гордості. Ми не зламалися ні перед чим і ні перед ким, і ця духовна сила присутня в кожному  з нас!

Таким чином, бути українкою – це не лише почуття гордості, а й джерело невичерпної енергії та сили. Наша культурна спадщина, мова, історія та громадянська позиція – усе це складові моєї суперсили, яка надихає мене на досягнення найвищих цілей.

І ось, коли сонце зійде над нашими полями, я завжди буду памʼятати: бути українкою – це не просто національність, це обовʼязок перед тими, хто прийде після нас. Це жива нитка в загадковому полотні людства, що нагадує мені про те, що в кожному з нас схована неймовірна сила. Моя Україна – це моя доля, моя печаль і моя гордість. І я завжди буду пишатися тим, що маю право сказати: «Я – українка! Бути українкою – це моя суперсила».