Від весільних тортів у Маріуполі до польової кухні під час війни. Ганна Караблінська багато років працювала кондитеркою, а згодом готувала для тисячох військових. У війську служили чоловік та донька.  

Після важкої роботи на неї чекав вдома маленький син. Коли почалася повномасштабна війна, родина розділилась. Ганна опинилася на роботі, син – з бабусею та близькими, а чоловік – за межами оточеного Маріуполя. За часів оборони міста жінка змогла побачити сина лише раз. Наступна їхня зустріч відбулася вже після її звільнення з російського полону. 

У Чернівцях Ганна разом із сином отримала соціальне житло, на яке чекала два роки.  Після пережитого думає повернутися до своєї справи: випікати пироги й торти. У своїй історії Ганна розповідає і про адаптацію. Про страхи, які залишаються з людиною, та поступове повернення до звичайного життя.