Козлова Анастасія, учениця 10 класу Комунального закладу "Первомайський ліцей №5 Первомайської міської ради Харківської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Задорожня Людмила Геннадіївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я народилась і проживаю в Україні. Україна – це гарна, могутня та незалежна країна, вона багата історією, мистецтвом, творчістю, літературою, різноманітними краєвидами, архітектурою, традиціями та смачними стравами. Видатні люди, яких знають усі, такі, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Олександр Зінченко, Олександр Усик та інші , народились і жили або живуть в Україні.

Бути українкою дозволяє мені бути частиною такої багатої культури. Мені подобається подорожувати Україною, кожне місто гарне по своєму, і в різних містах я відчуваю різні емоції, але кожне з них має щось спільне, а саме, в них хочеться повертатися знову і знов. 

До 24 лютого ми жили прекрасно, але в один момент наше безтурботне мирне життя перетворилось на тривожні будні війни. Країна терорист розпочала повномаштабну війну, росія руйнує нашу гарну повну історії архітектуру, руйнує наші  рідні домівки, забирає життя нічим не винних українців, окуповує наші міста, присвоює нашому народу свої закони та традиції, ця країна намагається знищити нашу мову й культуру, вбити нашу Батьківщину – Україну.

Але навіть в таку складну годину, я можу назвати себе українкою, і це є приводом для гордості. Українці – це незламні, сильні духом люди, які живуть в одній країні, мають спільну мову і релігію.

Я пишаюсь тим, що за кордоном популярні наші страви, музика, творчість, наші люди беруть участь у спортивних, і не тільки, змаганнях та займають перші місця. Тільки з початком війни я зрозуміла, що ми не просто нація, а ми родина.

Усі громадяни, які називають себе українцем і патріотом своєї держави, роблять усе важливе, щоб наблизити нашу країну до перемоги. Боронять її на фронті, допомагають біженцям і військовим, роблять грошові перекази на армію, поширюють важливу інформацію.

Ми - українці, ми - єдиний народ, коли наша Україна переживає війну, ми разом прагнемо до перемоги. В українців є суперсила, і вона полягає в нашій незламності та тязі до волі, українці усе життя бояться за своє існування та ідентичність, я вірю, що наступні покоління будуть вдячні за це. 

Моє життя змінилось, я не можу сказати, що я збирала багато грошей для збройних сил, але я переказувала гроші на збори. З початку війни багато знайомих та близьких друзів моєї родини пішли воювати й ми їм допомагаємо і підтримуємо.

Я дуже хвилююсь за наших хлопців, через те, що ми вже втратили важливих для нас людей, які назавжди залишаються для нас героями. Ця жахлива і жорстока війна забирає кращих людей і цвіт нашої нації. У вільний час я роблю обереги, а саме ляльок-мотанок, яких пересилаю своєму брату, він теж військовий.

Мені приємно отримувати від нього і його друзів позитивні відгуки, мені не складно, а хлопцям це привід для усмішки.

Я вірю, принаймі хочу вірити, що ця страшна війна скоро закінчиться і перестане забирати життя, і усі повернуться додому живими, настане мир та спокій на нашій рідненькій Україні. Ми повинні вважати своїм обов’язком шанувати героїв, які віддали своє життя заради нашої країни. Я пишаюсь своїм народом і державою!