Євангеліна Сливець

Учениця 8 класу Любопільської гімназії Визирської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчитель: Мусієнко Ірина Іванівна

Есе на тему «Війна. Моя історія» 

Я прокинулася від вибуху о 5 годині ранку. Спочатку я подумала, що це просто військові навчання, але коли по нашому селі проїхали військові машини з гарматами, я почала нервувати. Але мене в цей тяжкий час підтримувала моя матуся. Ми одразу увімкнули телевізор і стали спостерігати за новинами.

Ми з матусею одразу зібрали всі наші документи та пішли на роботу до неї. Там ми збирали гуманітарну допомогу військовим. Також ми плели маскувальні сітки. Я на той час була хвора з температуро, але теж долучилася до роботи. Були дуже гучні вибухи, лунала повітряна тривога… 

Мій брат та батько, які на той час були на заробітках за кордоном, терміново повернулися в Україну. Брат наступного ж дня, 2 березня, по приїзду пішов до лав ЗСУ, щоб стати на захист Батьківщини.

Тато нам постійно допомагав відвозити їжу для військових на їхні пости, позиції. Їжу приходили готувати жінки з села. Хлопці захищали нас неподалік.                                           

Я постійно малювала малюнки, писала листівки, робили різні поробки-обереги, аби підтримати дух нашим захисникам.

10 червня до війська пішов і батько, щоб захищати нас усіх від війни.

У нашому селі проводяться постійно різні ярмарки, лотереї, де збираються кошти на потреби ЗСУ. Хлопці до нас постійно звертаються, а ми їм по можливості допомагаємо. І я хочу, щоб кожен українець допомагав нашим воїнам. Йде вже третя зима… нам холодно, а їм холодно і важко без сім’ї. 

Слава Героям та кожному воїну ЗСУ!