Мене звати Марина, мені 18 років. Я проживаю в Охтирці Сумської області. Сім’я в мене невелика: мама, тато і я. Зараз не можу навчатися: вступила до Харкова і тепер вдома сиджу.
24 лютого вдома була, прокинулася від вибухів. Потім розбудила батьків. Увімкнула телефон і побачила, що війна почалася.
Страшно, коли стріляють. Шокувало, коли літаки обстрілювали місто.
Психологічні труднощі були. Було страшно дуже, я переживала за себе, за батьків.
Я вірю, що моя країна буде вільною і незалежною. Коли закінчиться війна, планую довчитися й працювати на відновлення країни.
