Баланюк Ірина, 10 клас
Побузький ліцей Кіровоградська область, с.Липовеньке
Вчитель, що надихнув на написання есе: Литвинюк Інна Леонідівна

Війна. Моя історія

Все розпочалося з того,що я прокинулася о шостій годині ранку через сильний вибух. Ніколи не забуду схвильоване обличчя матері, похмурий, сумний погляд батька. ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА. Я в це не повірила, реальність затамувала подих, здавалось, що час зупинився.

Вийшла надвір… Усвідомлення, що дійсно ця клята примара – війна прийшла до нас, як непроханий татарин, прийшло пізніше: через страх, біль, відчай, розгубленість. Не знала, що робити, куди бігти, куди ховатися…Над хатою почали кружляти літаки, ракети летіли за вказаним їм курсом. Перші новини, як сніг серед літа: атаковані Умань, Київ, Миколаїв, Суми, Одеса, Харків, Херсон, бої тривають по всій лінії кордону. Цей день був дуже страшним. Важким. Через деякий час біля нашого селища впала ракета і здійнялась велика хмара диму. Моє життя змінилося, та що вартує життя, якщо ти не розумієш де ти, що з тобою відбувається, немає планів, мрій. Чорна смуга пролягла між минулим і майбутнім. Як посеред поля золотої пшениці хтось проклав чорну смугу переораної землі. І нам, українцям - хліборобам, треба перейти це широке, довге, кам’янисте пасмо.

В Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Згодом такі слова як війна, волонтер, дрони, байрактар, повітряна тривога, вибухи, вантаж - 200 стануть для нас звичними і часто вживаними. Інформаційний простір по самі вінця наповниться новинами з фронту – північ, південь, схід -«…чути вибухи у Львові та Хмельницькому…».

Почали обстрілювати залізничні вокзали. Перелякані, стомлені люди шукають прихистку за кордоном. Паніка, розпач, плач… Кожен став перед вибором. Споглядаючи на дороговказ, приймав рішення: на фронт, за кордон, оборона міста, допомога військовим.У мене була можливість із старшою сестрою виїхати за кордон, але ми не могли залишити батьків. Через два місяці сестричка вступила в лави ЗСУ,бойовим медиком. Потім, через тиждень, старший брат також пішов захищати нашу Неньку.

А я чекаю на перемогу та повернення наших захисників і захисниць до рідних домівок. Допомагаю батькам, підтримую друзів, будую хиткі плани, бо вірю, що перемога буде тільки за нами, ми здолаємо чорну смугу, заколоситься пшениця, у кожного УКРАЇНЦЯ на столі лежатиме запашна переможна паляниця. Слава Україні!