«Це був звичайний вечір перед повномасштабним вторгненням. В мене тоді вдома було два племінника. Ми лягли спати. Я прокинулася від того, що побачила сон, в якому лунали вибухи. Я відкриваю очі, а біля вікна стоїть мій тато і каже мамі, що почалась війна. Тож це був, на жаль, не сон», – згадує Марія перші години початку великої війни. На той момент дівчина була ще неповнолітня. Зі своєю родиною вона виїхала. Її тато та брат пішли захищати країну і загинули.

Нині її чоловік також боронить незалежність українського народу. Марія має маленьку дитину, говорить, що хотіла би ще дітей, але в нинішній ситуації дуже боїться брати ще більшу відповідальність на себе.