«В Києві на початку була ситуація, що окупанти наступали з усіх сторін. Вже область була окупована, вони просувалися далі до столиці. Було важко, я не розуміла, що відбувається, тому що таке вперше коїлось. Страшно було, коли я сиділа вдома і почали вимикати світло, а з вікна – чутно вибухи. Така паніка одразу. Я забула, що таке нормально їсти. Це було страшно», - розповідає Зоряна.

Дівчині дуже болить, що на цій війні вона втратила рідного дядька і двоюрідного брата. Каже, що це найстрашніше, що може відбутися в житті людини – втрата рідних. Але, незважаючи на пережите, дівчина вірить в нашу перемогу, адже подвиг її близьких не має бути даремним.