Я живу у Дружківці. Зараз працюю, маю двох доньок. За час війни ми нікуди не виїжджали, хоча буває дуже страшно. Коли не було води, нам допомагали місцеві комунальні служби. На початку війни не працювали магазини і аптеки. Неможливо було дістати ліки. Зараз у місті все працює, але тривають обстріли. Вибухи я чую постійно. Мене бентежить неспокійне життя. Мої рідні зараз зі мною. На жаль, діти не можуть ходити до школи, це дуже прикро. Я працюю в лікарні, бачу наслідки війни щодня. Дуже хочу миру. Люди не повинні гинути.