У перший день війни я була на роботі на залізниці. Побачила військову техніку росіян, так і зрозуміла, що почалась війна. Потім Берислав окупували. Я почала виживати без води та світла. Магазини й аптеки не працювали. У мене були запаси, тому не голодувала. Моя мама нічого не бачить, тому я довго не могла виїхати.

Обстріли тривали, я не раз бігала у погреб. Потім все ж таки вирішила виїжджати. Зараз ми з мамою живемо неподалік Берислава, але тут спокійніше і немає окупації. Я дуже хочу, аби закінчилась війна. Планую повертатись додому після визволення Берислава. Все відбудую та залишусь вдома назавжди.