Я працюю на підстанції, зараз уже на пенсії. Живу в Покровську і нікуди не виїжджала. Працювала під обстрілами, знаю, що таке прильоти.

Перший день війни почався шоком. Я була на роботі. Ніхто такого не очікував, і дуже тяжко було це переносити.

У мене був запас продуктів. У моєму віці все тягнеш у дім, наче мишка в нірку. Допомагав і Фонд Ріната Ахметова, тож я вижила. Води централізованої не було, але я маю криницю. Часто зникає світло, з цим трохи важче, а загалом усе більш-менш.

Найбільше мене шокують смерті дітей і люди, які залишилися без житла. На це дуже важко дивитися.

Коли війна закінчиться, я не знаю. Чекаємо і віримо, що ще будемо жити під мирним небом. Сподіваємося на краще.