Тринадцятирічна Марія Мушка з Дружківки, що на Донеччині, пише вірші про війну. Її рядки — справжня хроніка болю: «Я позабула в тих руїнах посмішку свою». У кожному слові — досвід дівчинки, яка занадто рано навчилася розрізняти звуки вибухів.

Дівчина зізнається: іноді важко зрозуміти, чи за вікном проїхала машина, чи пролітає снаряд. Вона намагається вдень втомити себе, аби вночі легше заснути. Вірші стали її способом не лише пережити страх, а й дати йому голос.

Марія мріє знову побачити Азовське море, прогулятися парками Краматорська, вивчити англійську й подорожувати. Вона вірить, що зможе скласти своє щастя «по шматочках», як пише у віршах, і зберегти мрію сильнішою за війну.

Розповідь Марії пролунала в рамках програми «Мирний відпочинок дітям України» на Закарпатті, організованої Фондом Ріната Ахметова.