З самого початку війни наш улюблений Маріуполь нещадно бомбили. Ми з двома дітьми вимушені були тікати з рідного міста, рідного дому, в якому на той час вже не було ні світла, ні води, ні газу, ні опалення. Ми поїхали світ за очі, аби діти не бачили весь цей жах!
Спочатку ми зупинилися в Бердянську, потім поїхали до Запоріжжя, а зараз знаходимось в Одесі. Зараз мої діти начебто у безпеці.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.