Історію подано мовою оригіналу

У нас в Гуляйполі 5 березня почався артобстріл, і я потрапив під нього. Прямо в центрі. Там із перших днів пропало світло. Не було газу, води. Магазини всі розбиті. Ні ліків купити, ні продуктів. Нам допомагали волонтери. Ми сиділи в бомбосховищі, і нам приносили продукти. Виїхав я 16 березня, коли там уже взагалі не було нічого.

У Гуляйполі постійно відбуваються події, які шокують. Там дуже багато руйнувань.

На жаль, моєї мами не стало. Ці нелюди російські її забрали. 

Ми довго не могли виїхати, тому що були постійні обстріли. Але, слава Богу, нас вивезли. Перевізники деруть по три шкури. Ми дві тисячі заплатили, щоб нас двох вивезли. Проблем не було в дорозі. Доїхали нормально.

Обрали Запоріжжя, тому що це недалеко від дому. Я іноді туди навідуюся. Постійної роботи у мене немає, тільки підробітки.

Не можу сказати, коли війна скінчиться, але хочу, щоб росіян вигнали.