Я жила правому березі Херсонщині, працювала вчителькою. Після початку війни опинилась в окупації. Не стало води та світла. Були відкриті резервуари з водоканалу, тому туди ходили набирали воду. У селі не було ні продуктів, ні аптек. Чоловіки їздили до сусіднього села, мололи зерно на борошно, потім привозили та роздавали місцевим. Я не могла зв’язатись з рідними, бо опинилась в інформаційній блокаді. Ракети та снаряди зруйнували населений пункт. Школи, де я працювала, вже немає. Я навчала учнів до останнього. Дітей привозили до мене додому, де я і проводила уроки.

Я потрапила під обстріл, була поранена. Мій будинок зараз зруйнований. 

Племінник і брат чоловіка загинули на війні. Це мене шокувало найбільше. Повертатись мені нікуди. У селі постійно літають дрони. Вірю в те, що повернусь додому та допомагатиму відбудувати село.