Від початку війни я нікуди не виїжджала, хоча мені дуже страшно. Досі боюсь за доньку і не знаю, що робити далі. У Краматорську тривають обстріли. Мене шокує жорстокість росіян. Приємно, що чужі люди мені протягнули руку допомоги. Війна згуртувала українців. 

Декілька місяців у Краматорську не було газу, не працювали магазини та аптеки.

Потім у місто почали повертатись підприємці, і все запрацювало. Я сподіваюсь, так буде і надалі. Дуже хочу, щоб війна закінчилась, а наші діти не бігали у підвали під час тривог. Для цього нам всім необхідний мир.