У Кремінній не було світла, води та опалення. Я готував їжу на багатті. Рятувала гуманітарна допомога, бо запаси швидко закінчувались. У місті не було бензину, тому я довго не виїжджав. Постійно жив у підвалі.

Обстріли руйнували місто. Будинки на очах перетворювались на попіл. Постраждав і бабусин будинок. 

Я виїхав з міста, коли знайшов паливо. З собою забрав і бабусю. Довелось перетнути блокпости росіян. Зараз ми живемо у Кривому Розі. Я не можу знайти роботу. Дуже хочу, аби війна закінчилась перемогою ЗСУ і все повернулось, як було.