Корінний мешканець села Чайківка на Житомирщині Петро Козлюк зібрав неофіційний літопис свого краю. Те, що починалося як особистий проєкт після смерті сина, перетворилося на справу всього життя. Пан Петро відновлює історичну пам’ять про людей, громаду, опір та культуру. 

«Я почав збирати матеріал після смерті сина… Щоб пам’ять залишилася», — говорить пан Петро. Ці пошуки стали його способом вшанування родини та роду, в якому, як він з’ясував, ще з XVIII століття були свідомі українці — вчителі, учасники національних рухів, борці за українську мову.

Особливе місце в його розповіді займає історія «чайківської сотні», в якій воювали троє його дідусів, за що один був розстріляний, а двоє — поневолені.

Від Соколівського повстання до архівів Київського козацького полку — історія Чайківки постає як мозаїка, де кожен уламок — документальне підтвердження боротьби. Проте для пана Петра це не лише про минуле, а й про майбутнє: «Хочу, щоб Україна почала викладати історію з першого класу або з садочка. Коли дитина знатиме, що це святе місце, — вона зовсім по-іншому обернеться до всього».

Історія Петра Козлюка — це голос села, яке пам’ятає себе. Його місія — повернути Чайківці обличчя, ідентичність і гідність. А його слова звучать як заповіт: «Ми — вільні люди. І наша історія важлива».