Яременко Олександр, 9 клас, Канівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шишман Алла Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни. Це майже три роки нескінченних викликів, болю і втрат, але водночас - незламності, сили і єдності українського народу. За цей час змінилось багато: країна, люди і я сам. Ця війна стала важливим етапом мого життя, і мій шлях - це шлях кожного українця, що пройшов через труднощі війни, але не втратив віру в перемогу.

Коли почались перші дні повномасштабного вторгнення, важко було усвідомити масштаб трагедії, що насувалась на нашу країну.

Я пам’ятаю свій страх, тривогу і невизначеність. Світ, здавалося, зупинився, наче це був дуже страшний сон, з якого неможливо прокинутися. Так хотілося, щоб той четвер, 24 лютого, був простим днем - таким, як усі інші. Щоб це був звичайний ранок із планами на роботу, навчання чи зустріч із друзями. Але війна змінила все. Вже на другий день стало ясно: ворог нас недооцінив. Ми почали боротися - не тільки зброєю, але й духом, кожен на своєму фронті. Хтось пішов у Збройні Сили України, хтось брав участь у волонтерстві.

Війна змусила мене швидко подорослішати. У таких умовах час набуває іншого значення. Речі, які раніше здавались важливими, відійшли на другий план.

Я почав сприймати світ більш серйозно. За тисячу днів війни я багато чого навчився. Війна показала, як важливо бути згуртованими. Мій шлях триває. І попереду ще багато труднощів, але я знаю, що наша перемога наближається. Війна зробила мене сильнішим і дорослішим, навчила цінувати кожен момент, кожну людину поруч. Ми всі - частина великого і незламного українського народу, який пройшов через тисячу днів війни, і пройде через усе, щоб здобути омріяну перемогу. Перемогти ми можемо лише разом.