Ткачук Євген, Хмельницький професійний ліцей електроніки

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сенчишина Дар'я Даниїлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Перші дні війни запам'яталися мені тривогою і невизначеністю. Як раніше, здавалося мимовільним рутинним справам, усе раптом набуло нового, загрозливого значення – кожен звук на вулиці, кожна новина з телевізора. Це були дні, коли звичне життя зникло, поступившись місцем спільним переживанням, страху, незнанню й надії. У перший день війни, я зі своєю сім’єю поїхав в село до бабусі. Там було спокійніше. Через місяць війни, я зі своєю мамою, братом та сестрою поїхали за кордон до нашої тітки.

Нам було морально тяжко там бути, ми сумували за рідною домівкою та близькими. Пробувши там 2 місяці ми повернулися в Україну.

На початку я боровся з почуттям безсилих. Мільйони людей навколо мене також переживали емоційні хвилі. Ми усвідомлювали, що світ змінився назавжди, і ці зміни торкнуться нас усіх по-своєму. Я пам'ятаю, як маленькі рішення – куди піти, що купити, з ким поговорити – ставали важливими, оскільки в цей час кожен момент мав значення.

Тим не менш, з часом я навчився знаходити сили в собі. Я зрозумів, що боротьба не лише поза нами, але й всередині кожного з нас.

Я почав шукати способи, як допомогти своєму оточенню, хоч і маленькими кроками. Це був шлях добровольця: допомога тим, хто цього потребував, участь у зборі гуманітарної допомоги, підтримка людей на місцях – усе це стало частиною моєї нової реальності. Протягом 1000 днів війни я навчився цінувати прості речі: усмішку друга, спільні обіди разом, моменти тиші в безпосередній присутності рідних. Я дізнався, наскільки важливими є зв’язки між людьми в часи труднощів.

Разом ми пережили ці дні, разом долали труднощі. Групи підтримки стали моїм рятівним колом. Із спільноти ми отримували сили, щоб йти далі.

Війна загострила в мені усвідомлення цінності миру. Я зрозумів, що після всього, що ми витримали, здатність любити, прощати і будувати нові мрії є надзвичайно важливою. Я почав мріяти про мирне завтра – про день, коли ми зможемо знову зустрітися, обговорити книжки, планувати майбутнє, мріяти велико. Кожен день цієї війни навчив мене чогось нового. Я став сильнішим, стійким, знайшов нові цінності та вміння. Хоча шлях був тернистим, він імовірно зробив мене кращим.

Я вірю, що разом ми зможемо перемогти не лише в битвах, а й у питаннях людяності.

Кожен день війни – це виклик, але це також можливість переналаштуватися і знайти нові шляхи. Із кожним пройденим днем я стаю тим, ким хочу бути: підтримкою для інших, голосом для незабутніх, та носієм сподівань на краще майбутнє. 1000 днів війни стали частиною мого життя, і я готовий йти далі. І попри всі недуги, я вірю, що мир настане…