Богаченко Марія, 10 клас, Бершадський ліцей №1 імені Анатолія Матвієнка

Вчитель, що надихнув на написання есе - Паламарчук Тетяна Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Учені-психологи кажуть, що найважче проживати емоцію провини, та для мене це завжди буде почуття безсилля. Спочатку повномасштабного вторгнення мене бентежило розуміння того, що я не можу нічого вдіяти, вплинути на ситуацію, вирішити політичні конфлікти.

Що тут може вдіяти підліток? 

Коли не знаєш, що робити, зневірюєшся у власних можливостях змінити світ, залишається пливти за течією обставин, спостерігати зі сторони за власним життям. Однак слід вловити момент, коли потрібно виплисти у безкрає море - простір, де ти сам обираєш спосіб життя.

Там твої дії мають значення. 

Із моменту усвідомлення власного безсилля я віддалася обставинам, які завели мене у світ волонтерства, а згодом - громадського активізму.  Відтак покинула течію обставин, щоб робити маленькі дії, які почали утворювати хвилі у спокійному морі. 

Я почала руйнувати кордони власного безсилля. Долучилася до волонтерства, узяла участь у міжнародному обміні, темою якого було активне громадянство, полюбила дебати. Тому організувала турнір серед 9 класів. 

В умовах війни учням та молоді не вистачало “простору” для спілкування.

На проєкті я вперше відчула на собі, як то - перебувати серед однодумців - людей із різних країн, об’єднаних спільною  цінністю - позитивні зміни.

Під час участі у навчальній програмі з ментального здоров’я я зрозуміла, що попри тяжкі часи, підлітки прагнуть змін на краще, тому спільні кроки до мети мають величезне значення, вони впливають на ситуацію в державі і змінюють її. Мене надихає думка, що в кожному куточку нашої держави є людина, яка поділяє мої цінності, і ми діємо разом задля майбутнього України. Це те натхнення, яке перетворило мої бажання в дії. 

А крапля до краплі - море.  Чим більше крапель - дій, тим більші хвилі - зміни. 

Знайти у маленькому місті однодумців для участі у навчальній програмі “UPSHIFT”  виявилося важче, ніж я думала. Мені вдалося зібрати команду людей, які стали надійною опорою під час реалізації наших ідей. Разом ми пройшли складний шлях, бо все робили вперше: складали кошторис, писали грантову заявку, продумували концепт проєкту.

Так з’явився проєкт “SkillCom”, який мав на меті розвинути комунікаційні навички у підлітків, покращити їхній психологічний стан; народився “Простір думок” - перший у громаді молодіжний центр, де молодь має змогу слухати і бути почутим - саме таке наше гасло.

Тут підлітки втілюють власні ідеї: збиратися разом, щоб обговорювати різноманітні теми, переглядати фільми,розвиватися. 

Відкриття Простору думок - лише початок для глобалізації втілення моїх ідей, я знайшла інший підлітковий грантовий конкурс “VolunTEENs”.

Мені кортіло знову вирішувати проблеми громади. Та для цього потрібні матеріальні ресурси, тому мотивація перемогти в конкурсі була велика. Із 300 команд обрали 15 переможців, серед яких була наша команда. Щотижня проводили лекції про громадський активізм, проєктний менеджмент, волонтерські акції, ярмарки молодіжних можливостей, на яких підлітки нашої громади дізнавалися про можливості для розкриття власного потенціалу.

Нам удалося запалити вогник у серцях підлітків, який розпалив ціле вогнище спільноти молодих активістів нашої громади.

Викликів було чимало, однак я мала чітку мету - творити зміни. Вона виховувала в мені стресостійкість, наполегливість та гнучкість. Коли було важко, я тішила себе думкою, що мої дії змінюють життя та світогляд інших, допомагають відчути себе частиною спільноти змінотворців. 

Навесні 2024 року я стала співзасновницею молодіжного центру “Простір думок”, реалізувала соціальний проєкт, виграла грант на втілення наступної ініціативи, організувала десятки заходів, надихнула інших творити зміни.

Це стало початком наступної частини мого плавання у відкритому морі, де я наробила хвиль - перетворила власну безвихідь та безсилля у дії, що справді мають значення,  сприяють позитивним змінам.

Так, я не вирішую світові конфлікти чи війни, однак мої дії спрямовані на усунення та зменшення впливу наслідків травмуючих подій на підлітків - тих, хто будуватиме майбутнє України. 

Як президент ліцею, лідер учнівської громади, я виконую власну місію - іду до мети - творю зміни, виховую проактивну молодь, щоб у майбутньому ми  разом власними діями у напрямку до демократичних цінностей вирішували глобальні питання та писали мирну історію України.