Коваль Марина, 10 клас, Москалівський заклад загальної середньої освіти І- ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе - Матвейцова Альона Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

У перші дні війни всі українці, як і я, були розгублені і в паніці. Проживаю я в Хмельницькій області. І насправді не переживала ті страшні події, які довелося пережити людям сходу. Хоч як і будь-яке інше місто Хмельницький неодноразово потерпав від ракетних ударів. В ці дні я відчула що таке справжній страх. Я почала боятися будь-яких звуків. Звуки вибухів паралізували розум і тіло. Безвихідь і нерозуміння. Сильне хвилювання і біль за людей, які відчули на собі війну сповна. Які більше ніколи не зможуть повернутися в свої домівки - їх знищили, до своїх рідних - їх убив безжальний ворог. За військових, які мужньо боронять нашу державу. За їхні родини, які втрачають сенс життя. За понад тисячу дітей, які стали янголами в небі. І це триває досі. Біль, який передається поколіннями.

Я дивилася новини і думала, чому там гинуть невинні люди? Хіба вони це заслужили? Чим я краща, що перебуваю у безпечнішому місці. Відволіктися від цих думок допомагало навчання.

1000 днів війни - це тисячі історій, тисячі жертв.  Та українці зуміли жити із цим. В умовах цієї небезпеки, коли російський ворог намагається знищити український народ - українці не здалися, як і не здавалися ніколи. Вони згуртувалися та стали здатними на те, що в мирний час видається неможливим. 

В часи війни потрібно допомагати країні, в першу чергу військовим. Моя школа займається активною волонтерською діяльністю.

Кожен учень робить свій вклад в перемогу: плетемо сітки, виготовляємо окопні свічки, підтримуємо благодійні заходи. Члени моєї сімʼї теж стараються, донатять в різноманітних зборах та заходах. Під час війни українці об'єднуються і діють спільно, все заради перемоги, заради миру. У всі часи люди прагнули до миру. Ці події, страждання і біль породжують в серці кожного українця нестримне бажання боротися за свою гідність, ідентичність, історію, країну та майбутнє. Як і протягом багатьох століть Україна була змушена боротися за свою незалежність, свободу і безпеку, так і робить це зараз.

Ми повинні незламно вірити в нашу перемогу і докладати усіх можливих зусиль, щоб якнайшвидше її здобути!