Війна для мене небажана подія, яка перш за все знаходиться в голові людини, вона виходить із голови і потім тільки йде на вулицю. Війна для мене – це стан розуму людини, тобто той, хто знаходиться в стані війни, той і воює на вулиці. Не важливо, з собою або з іншими людьми.

У квітні 2014 роки я побачив, що є люди, які перебувають у стані війни, які живуть, мабуть, у конфлікті з самими з собою та навколишнім світом.

І ту злість, те обурення, яке вони відчувають у житті, виливають і на оточуючих. Не можна сказати, що війна почалася на Донбасі. Війна йшла завжди, тільки видимий її прояв на Донбасі трапився 14 квітня 2014 року.

У ті дні я побачив, як люди почали молитися, побачив, що люди почали цінувати те, що мали, – мир над головою. Потім, коли його не стало, кожна хвилина тиші була цінною.

Люди почали цінувати тишу, стосунки й стали цінувати Бога. Я зрозумів, що той світ, у якому ми звикли жити, може бути тимчасовим станом.

Доступ до води в мене був, доступ до їжі був із перебоями, але в принципі, ми не голодували, а жити я звик на будь-які гроші, і в нас є город. Пересувалися ми на велосипеді, хто як міг: хто на машині, хто на велосипеді.

Свобода в пересуванні в принципі зберіглася, якщо не брати до уваги, що заборонили їздити до родичів у Донецьк. Це, звичайно, неприємний момент, коли людям забороняють відвідувати своїх близьких.