Волохова Лілія, 10 клас, Ліцей №1 селища Крижопіль Крижопільської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дужак Еліна Ісаківна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Як часто ви замислюєтесь на тим, чи правильно ви живете? Багато хто щодня, хтось зрідка, а хтось живе одним днем. Жити одним днем означає бути егоїстом, любити лише себе. Останнім часом я замислилась над цим і дещо усвідомила.

Нещодавно я відвідала дитячий будинок. Будинок, у якому проживають покинуті дітки з вадами розвитку мовлення та слуху. Моє уявлення про життя не співпадало з тим, що я побачила. Я побачила сумні очі та щирі усмішки. Ми приїхали з подарунками, гарним настроєм, концертом, під час якого дітки нас фотографували, аплодували, дивились на нас із захопленням.

Діти випромінювали добро, відкрито ділились почуттями. Вони зайняли особливе місце у моєму серці та залишили великий слід у моєму житті.

Та як тільки приїхала додому, розплакалась, сльози обпікали моє обличчя, і я відчула спустошення та невимовне бажання огорнути любовʼю кожного з них. Але єдине, що я змогла дати їм того дня,- це емоції. Усвідомлення того, що я вдома, здорова, з родиною, друзями, а вони ізольовані в дитячому будинку,- роздирало мене зсередини. Моє серце палало від жалю та болю. У свої пʼятнадцять років я не мала досвіду спілкування з дітками, які мають вади мовлення та слуху, які можуть проявляти позитивні емоції лише усмішкою та поглядом. Цей день змінив моє життя, моє мислення. Він відкрив у мені те, чого раніше не відчувала. Після цього я стала ще більше цінувати те, що маю.

Мене вражає, наскільки ці дітки щирі та як вони, не усвідомлюючи того, дарують позитивні емоції тим, хто їх оточує. Даруючи добро їм, я почувалась щасливою.

Цей день мене змінив ментально. Я зрозуміла, наскільки ми всі різні й у кожного своя доля. Я щиро вірю, що у них буде все добре. Вміння цінувати те, що ми маємо та вміння дарувати часточку себе іншим робить нас людьми. Це те, що змінило мене, це емоції та почуття, що залишились назавжди у моєму серці…