«Я побачила російські бронетранспортери, а потім почула вибух – мене охопив страх»

Мені 73 роки. Я мешкала у Харкові з сином і невісткою. Зараз живу в Охтирці. Тут мене застала війна. Я приїхала до мами. Їй 92 роки. Син залишився у Харкові, а невістка виїхала в Німеччину.

Про початок війни я дізналася від сусідів. Того дня мені довелося поїхати на базар, бо мій кіт залишився без корму. По дорозі я побачила російські бронетранспортери, а потім почула вибух. Мене охопив страх.

Найстрашнішими були бомбардування. Ми з мамою живемо поряд з ТЕЦ, бачили, як росіяни бомбили її. Після цього я два тижні майже не спала ночами.

Приємно, що є допомога від Фонду Ріната Ахметова. Сімдесятирічний сусід Лоскут Олександр допомагав її отримувати: їздив по неї на мопеді, коли маршрутки не ходили. І по ліки їздив, коли я захворіла на коронавірус.

Я впевнена, що ми переможемо. Хочу, щоб після війни запрацювали заводи й фабрики, щоб у людей були достойні зарплати. Хочу, щоб Крим і всі окуповані території стали українськими.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/