"Я пережила дві онкології не для того, щоб просто вмерти у підвалі"

З початком повномасштабної війни Росії проти України більше мільйона українців знайшли притулок у Німеччині. Серед них – онкохворі, які потребують відповідного догляду та вартісного лікування.

Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода поспілкувався із українськими біженцями про те, як відбувається лікування онкозахворювань у Німеччині, які витрати покриває німецьке медичне страхування, що дають українцям з тимчасовим захистом та чим відрізняється німецька медична система від української.

Ірина Гайдамака з Куп'янська майже півтора року живе в німецькому Штутгарті. Сюди жінка приїхала для лікування онкологічного захворювання, яке довелося припинити через воєнні дії удома. 

«Коли їхала в Німеччину, то знала, що я тут не помру і щось вони мені дадуть. Ви розумієте, як це, коли сидиш в підвалі і трусишся? Бо у нас як вечоріло, то починалися ці «російські авіалінії». Тоді сіла й подумала: я пережила дві онкології, щоб просто вмерти у підвалі? У мене ще є сили й бажання допомогти комусь», – розповідає Ірина Гайдамака, українська біженка з Харківщини.

Ірина Гайдамака, онкохвора біженка в Німеччині

У 2017 році у неї виявили рак щитовидної залози, а в 2020 – рак молочної залози. Жінка лікувалася в Інституті медичної радіології в Харкові, а також проходила радіотерапію в Кропивницькому. Через активні воєнні дії на Харківщині вона була позбавлена доступу до лікування.

«Я повинна була кожні пів року проходити обстеження у Інституті медичної радіології в Харкові – і тут починається війна. Ви не можете уявити, який у мене був стан. У березні 2022 року мала їхати до Харкова по протези, а тут на вулиці йде війна. Наше місто було відразу окуповане військами РФ, я побігла в аптеки скуповувати ліки, бо далі вже нічого не було. Посиділа й подумала, що це не вихід із ситуації, бо мені потрібно щодня приймати ліки, щоб не з'явилися метастази»

У березні 2022 року вона змогла виїхати до Польщі, а звідти – до німецького Штутгарта. Тут волонтери допомогли їй оформити тимчасовий захист, щоб українка продовжила лікування.

«Я відразу розповіла соцпрацівникам про свою онкологію, ті відправили мене до медичного інформаційного центру, – каже Ірина. – Там були лікарі й українськомовні перекладачі, тому мені відразу виписали необхідні пігулки. Це ті таблетки, які потрібно пити щодня, але мій запас з України вже був вичерпаний. Далі мене записали до російськомовного сімейного та до жіночого лікарів.

Вже у квітні 2022 року мені провели всі необхідні обстеження – УЗД, комп'ютерну томографію, перевірили щитовидну залозу та кров. Тут дуже дороге лікування, але мені майже все покриває державне медичне страхування від АОК (державна страхова компанія Німеччини – ред.). Її я оформила, коли подалася на тимчасовий захист по параграфу 24».

Українські біженці, які прибули до Німеччини, повинні подати заяву на отримання тимчасового захисту «24 параграф». Крім права на соціальні виплати та дозволу на роботу, вони також отримують доступ до медичних послуг.

За необхідності, шукачі притулку з України можуть отримати необхідну допомогу: консультації лікаря, медикаменти, пологи, невідкладні операції та лікування важких захворювань. Вартість цих послуг покриває німецьке державне медичне страхування.

Раніше німецьке товариство онкологічних захворювань публікувало перелік онкологічних центрів, де приймають пацієнтів з України.

Зараз що три місяці Ірина Гайдамака проходить плановий огляд у лікарів. У наступному році їй видадуть новий протез.

Жінка каже, що єдині труднощі, з якими стикається, – це недостатня комунікація й місцева система запису до лікарів:

«Ти можеш хоч померти, але раніше, ніж заплановано, не потрапиш до лікаря. Вдома я просто сідала на автобус з Куп'янська до Харкова – і вже за годину була на прийомі. Я могла вдома набрати лікаря по телефону й запитати щось, а тут консультації лише за записом. Ще в Україні, якщо вдома температура піднімається до 37, то відразу викликаємо швидку, а тут просто кажуть, що така температура – це добре, бо організм бореться. Я до цього не звикла, але я все рівно дуже вдячна німецьким лікарям».

Ірина Гайдамака у центрі розбитого Харкова

Українка розповідає, що ніколи не думала опинитися в Німеччині. Війна забрала її роботу й щасливе життя. Вона працювала в управлінні соціального захисту населення Куп’янської міської ради. Зараз крім боротьби з онкозахворюваннями, вона змушена адаптуватися у новій країні.

«У мене стрес, якщо я нічого не роблю, – каже біженка. – Тому я написала лист в джобцентр, що все життя працювала і не можу просто сидіти. Я розумію, що я тут ніхто, мої дипломи тут не актуальні, ну й мій вік немолодий. Проте я готова працювати, пройшла курси німецької В1, зараз буду йти на повторення, бо з першого разу не здала. У мене в Україні було все – власна квартира, 30 років пропрацювала в держслужбі та мала хорошу посаду, об’їздила 15 країн світу. Я могла собі все дозволити, і ніколи не планувала переїхати сюди жити».

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.