«Я перевезла через п'ятнадцять блокпостів з окупантами прапор України»

Батьки Ольги залишилися в окупованому місті, а сама вона поїхала допомагати доньці

Перший вибух, який я почула 24 лютого, був під час ранкової прогулянки з собакою. Я не встигла злякатися, просто сльози хлинули з очей, і я пригнулась до землі.

Одразу ж у той день моя донька разом з маленькою онукою виїхали. Залишатися у місті їм було надто небезпечно, бо її чоловік військовий. Я спочатку залишилася з батьками. Але через місяць ми прийняли рішення, що моя допомога більше потрібна доньці, адже у неї на руках маленька дитина. Тому я взяла собаку і також виїхала.

Офіційної евакуації з Бердянська не було, довелось виїжджати попуткою. Валізу брати не захотіла, тому виїхала з невеличкою сумкою, куди поклала найнеобхідніші речі. А ще я перевезла через 15 блокпостів з окупантами прапор України!

Перші два місяці ми з дочкою і онукою прожили в готелі у Хмельницькому, де нам надали безкоштовний притулок. В кінці травня переїхали до Києва, тут винаймаємо житло.

На щастя, я не втратила роботу, тому маю дохід, який дає можливість якось виживати. Я працювала віддалено, зараз вийшла на роботу в офіс.

Щоправда, доходи зменшились. До війни я працювала за сумісництвом і вела бухгалтерію деяких ФОПів.

Батьки залишилися в окупованому Бердянську. Вони розлучені і живуть окремо. Тато страждає на захворювання легенів, тому він просто не переживе переїзд. Мама також залишилась, щоб хоч якось допомагати батьку, незважаючи на те, що вони не живуть разом.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/