На момент повномасштабного вторгнення Олена Беліченко була вдома в Києві. Їй зателефонував син і сказав: «Мама, якщо ти чуєш вибухи, це почалась війна». Проте жінка не одразу усвідомила, що це насправді й не наснилося їй.

Спочатку вона пішла до магазину за продуктами для себе та бабусі, якою опікується. У перші дні панувала розгубленість, але оптимізм залишався: «Усі думали, що це ненадовго».

Найбільше Олену шокувало руйнування міст: «Я не вірила, що в наш час можуть бомбити і зносити з лиця землі цілі міста. Для мене це найбільший шок».