Маленькі діти Юлії вже добре знають, що потрібно робити, коли почують сирену

Коли почалась війна, я спала поруч зі своїми двома дітками у місті Оріхів. Мене розбудили звуки повідомлень про вибухи в багатьох містах України. Я одразу відчула тривогу. У соціальних мережах я побачила фото та відео жахливих подій. У ту мить життя перевернулось з ніг на голову.

Через декілька днів ми почали ховатись від вибухів у підвалі. Згодом нам вимкнули світло, воду та газ. Ще у нас були проблеми з продуктами та ліками, адже всі магазини та аптеки були замкнені.

П’ятого березня я вирішила рятувати життя дітей, тому ми виїхали в Івано-Франківськ, де чужі люди прихистили нас, за що їм низький уклін. Я вдячна людям в Івано-Франківську – це найдобріші та найщиріші люди, яких я зустрічала. Відношення лікарів там до дітей просто прекрасне, ніхто з них жодного разу не просив у мене гроші.

Мені прикро через те, що переживають мої діти. У свої два роки вони знають, що таке сирена, коли треба негайно йти додому чи шукати укриття. Вони позбавлені своєї домівки, близьких та рідних, садочка та багато чого іншого.

Ми з чоловіком втратили роботу. Повернутися додому не можемо, а коштів на існування не вистачає. Зараз нам дуже важко, тому ми шукаємо роботу.