Раніше я жила в Дебальцевому Донецької області, а зараз у селищі Новгородське [тепер. Нью-Йорк]. Пригадую ще ту війну. Я була маленькою, маму змушували рити окопи, а я бігала поруч із нею. Ми тоді жили в Дебальцевому. Пішки з мамою йшли до Полтавської області до її батьків.

2014 року ми знову почули обстріли. Через наше селище полетіли снаряди. Було страшно. Ми нікуди не ховалися. На щастя, у нас не падало, [снаряди] пролітали над селищем. Поруч бомбардували Залізне, але нас не чіпали.

Фонд Ріната Ахметова надавав нам допомогу. Ми могли зварити кашу – і було що їсти.

Із нашого селища виїжджали мало, не так, як із інших населених пунктів. Але ті, хто виїхав, не повертаються, адже йде війна.