«Я усвідомила досить пізно, що почалася війна»

Труднощі перетину лінії зіткнення, нелегке життя в чужому місті та згаслі надії на повернення до Донецька в розповіді переселенки Катерини.

Війна для мене – це трагедія та смерть. На жаль, я усвідомила досить пізно, що почалася війна. Навіть будучи в курсі новин про захоплення Слов’янська та Краматорська, я не надавала цьому значення, думала, що все незабаром нормалізується.

Проживаючи в одному з районів Донецька, на околиці, я чула здалеку постріли з важкої військової техніки, тому що то були глухі звуки. Так як це було досить далеко, їх погано було чути.

Тяжкий досвід був у мене після перетину лінії розмежування. Влітку 2015 року я жила в Донецьку. Уже діяли правила, що на неокуповану територію України потрібно виїжджати з перепусткою. Я не могла отримати цю перепустку, бо я мала прописку в Луганській області, і фактично я не могла навіть приїхати з Донецька, припустимо, до Артемівська чи Краматорська, щоб подати документи та зробити цю перепустку.

Саме навесні 2015 року у травні мені потрібно було виїхати з Донецька до Вінниці для складання кандидатських іспитів. У мене були лише аспірантський квиток і паспорт. Мене на українському блокпосту біля Артемівська висадили з автобуса, бо я не мала перепустки. І з одного боку, я дуже раділа, що я вже на неокупованій території, але з іншого – мені було дуже страшно, що мене не пропустять далі й доведеться повернутися до Донецька. На щастя, мої документи перевірили, вислухали мою історію, чому мені треба було виїхати, і пропустили.

Зараз я у столиці України, далеко від окупованих територій. Це сприяє спокійному відчуттю.