Від весни 2014 року у Діани залишилося лише відчуття страху. Дівчинка пам’ятає важку поїздку подалі від війни та проблеми батьків-переселенців.

Навесні 2014 року ми жили не тут, а в іншому районі. Пам’ятаю, що вимикали світло та проїжджали танки. Ось тоді вже стало страшно.

Я в школі навчалася, коли все почалося. Усе було тихо, спокійно. Але раптово зателефонували батьки та приїхали нас забирати, бо сказали, що дуже стріляють, аж вікна хиталися. Це було в 7 класі.

Батьки нас вивезли. Ми швидко збиралися, взяли лише потрібні речі й документи. Сама подорож була важкою. Потім у батьків були проблеми: з роботою тяжко, з їжею. На вулицю я не могла спокійно вийти, страшно було.