Маріупольців рашисти спочатку позбавили елементарних людських умов життя, а потім вбивали просто на вулицях біля будинків

У перший день війни ми вранці прокинулися, поїхали на роботу – і тут почалися вибухи. Ми ще пів дня працювали у нашому порту, а потім порозпускали нас по домах, і ми вже сиділи вдома.

Спочатку ще все було, а потім не стало нічого: ні світла, ні води, ні газу. Їсти готували на багатті біля під’їзду. Я осколок схопив у праву грудь, коли готував і стояв біля багаття. Зараз уже все добре.

Медичної допомоги не було. Самі вдома все робили. Можна сказати, у верхньому одязі застрягнув осколок. Тільки шкіру пробило і кров пішла. Єдине, що довго болів бік. Мабуть, ребро перебив, але нічого. 

Шокувало те, що люди мерли як мухи. Майже щодня когось убивало. Люди по воду ходили до річки, аж униз. Ми жили у 23 мікрорайоні, а по воду ходили до струмка. Щоб туалет змити, топили сніг. 

7 березня вибило вікна в нас, і ми жили, як надворі. Вікна позабивали килимами. Темно було, холодно. Але нічого, зате живі. Потім уже їжа закінчувалася, і ми не витримали, 21 березня виїхали. 

Побачили, що люди виїжджають. Та й залишатися вже сенсу не було. Їсти ж щось треба було. Та й діти з нами були. Якби не діти і внуки, може, ми ще й сиділи б. Але внучка маленька, вона боялася, і ми втекли. 

Їхати нам нікуди було, з рідні – ніде нікого. У Василівці ще й обстріляли нашу колону. До Дніпра випадково приїхали. Нас бабуся одна прихистила, ось так і жили. Їхали в нікуди.

Менша дочка та онук – разом з нами в Дніпрі. А старша дочка з онучкою, якій 11 років, у Львівській області. Вона дуже перелякана - вони тут не можуть перебувати, бо тут сильні тривоги, і в неї весь час істерика. 

А ще поїхали на Львівщину, бо зять туди на ротацію приїжджав. От вони до нього поїхали свого часу і поки що там залишаються. 

Я думаю, війна скінчиться нашою перемогою, тільки коли це буде – не знаю. Поки що - ні туди, ні сюди. Але надія є, що колись, може, повернемося в Маріуполь. Бачу майбутнє мирним і щасливим, а там – що Бог дасть. Головне – щоб закінчилася війна.