24 лютого мені подзвонив син і сказав, щоб ми ховались від обстрілів. Та до нас почало прилітати значно пізніше. Особливо важко вночі. Ворог б’є по місту з артилерії. Але я не буду нікуди виїжджати. Це - моє рідне, я не покину те, що нажив. Допомоги я ні від кого не чекаю. Є люди, у яких ситуація гірша за мою в рази.

Найбільше мене шокувала політика росії. Які бандерівці? Як так сталося? 

Я сподіваюсь на мир. Війна повинна закінчитись якомога скоріше. Наші люди не здаються.