У середині березня в Маріуполі виник брак харчів, мешканці торгували протухлою їжею біля драмтеатру: хтось міг купити щось їстівне задешево, хтось міг заробити. В один із таких днів Ірина вирушила на площу театру за продуктами, але не дійшла, пролунав сильний вибух – російська армія скидала бомби на драмтеатр, це було 16 березня.

Я не знаю, коли буду в цьому житті посміхатися

Жінка згадує, як її сусід зміг дістати з-під завалів маленьку дитину. “Його мама з татом лежали поряд із відірваними ногами та руками”, - з жахом розповідає героїня.

Багато жителів не хотіли їхати, хтось не знав, куди йому виїхати, хтось відкладав до останнього. Люди гинули. Дивом Ірина Анатоліївна змогла вибратися. Розповідаючи свою історію, вона не змогла стримати сліз.