У мене троє дітей. Я жила у Волноваському району Донецької області. Працювала, де прийдеться: на городах, у магазині. 

24 лютого збиралася їхати в місто. Зателефонувала донька й сказала, що почалася війна. Я залишилася вдома. Перша ніч була спокійною.

Усвідомлення війни прийшло, коли з’явилися руйнування у Волновасі й коли родичі залишилися без домівок. 

Роботи не було. Продукти подорожчали. Я не знала, як прогодувати дітей. Старша донька вмовила переїхати до неї у Запоріжжя. Відразу після від’їзду я дізналася, що наше село почали бомбити. 

Мрію, щоб швидше закінчилася війна. Хочу повернутися додому.