У перший день війни почались обстріли по всій Україні. Я виїжджала з міста. На початку війни я не вагалась - розуміла, що треба їхати. Я знала, куди їду. Розпачу у мене не було. Деякий час жила у Тернополі. Потім повернулась додому. 

Найбільше мене шокувало те, що почалась війна. Я рада, що мені допомагали люди. У Тернополі була підтримка. Люди надали житло, постійно пропонували допомогу. 

Зараз я працюю, а багато моїх рідних - ні, тому вимушені були виїхати до Польщі та Німеччини. 

Війна мене змінила. У мене інші цілі та пріоритети. Найголовніше для мене зараз - аби всі були живими та здоровими. Понад усе я хочу, аби настав мир, діти пішли до школи.