Я жила в підвалі з сусідкою. Нам було дуже страшно. Обстріли були дуже сильними Росіяни бомбили село щодня, будинки горіли. Я нікому такого не бажаю. Не було води, світла й газу. Я з сусідкою готувала їжу на вулиці. Харчувались із запасів. Добре, що у мене була мука та консервовані овочі.

Мене шокувало, коли поранило сусідку, а медиків не було. Ми готували їжу. Осколок влучив у ногу сусідки. Це був жах.

Нам  довелось терміново евакуюватись. Я покинула своє господарство, довелось випустити корову. Я дуже не хотіла виїжджати. Згодом виїхали мої доньки. У них також все розбите, як і у мене. 

Зараз я живу в Дніпропетровській області. Повернутись у розбите село я не зможу. Чекаю закінчення війни, більше мені нічого не залишилось.