Не таким я уявляла своє майбутнє. Я народила дитину і планувала все зробити для її щасливого життя. У перший день вторгнення я почула вибухи, почала читати новини і зрозуміла, що почалась війна. Три дні разом із родиною побула в Миколаєві. Коли вибухи стало чутно, вирішила з дитиною піти у підвал. Дитячого харчування у мене було небагато. Я не розуміла, чим годувати дитину. Мені було страшно.

За мною приїхали друзі і вивезли мене до себе у Березанку. Можна сказати, що я виїхала в невідомість. 

Зараз я не знаю, як жити далі. Сплачую лише за комунальні послуги орендованої квартири, але все ж таки хочу додому. Мої батьки залишаються у Марганці. Там дуже стріляють, я за них дуже хвилююсь. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Я віру в перемогу ЗСУ.