Тетяна виїхала з Миколаєва, щоб врятувати молодшу дитину. А старший навіть не сказав їй, коли йшов добровольцем на захист країни. Заради дітей вона живе

Я вранці йшла на роботу - почула вибух і побачила, що в ту сторону поїхала поліція. Я подумала, що це автозаправка вибухнула десь за містом. Не думала, що це війна. В маршрутці чула, як люди казали, але мені не вірилося. На роботі дівчата теж про це казали. Я дуже переживала за дитину, бо вона була вдома, а я - на роботі. Я думала, 10-20 днів побахкають та й перестануть, але виявилось,  що насправді війна. 

Тяжко було. Бігали по підвалах з дитиною. Добре, що поряд школа, де можна було побути.  

Я переїхала в Чорноморськ - там було спокійніше, але також стріляли. Зараз у Чорноморську стріляють більше, ніж у Миколаєві. За кордон ми не виїжджали, бо я не можу покинути, в мене тут старший син воює в ЗСУ. Є ще донька, яка не виїхала за кордон, маленька дитина і чоловік. Я на свій страх і ризик жила в Україні. 

Я не знала, що мій син добровольцем пішов - він мені не сказав, що пішов захищати Україну. А я не могла залишатися, коли там стріляло. Довелося виїхати, бо там померла би від розриву серця - це дуже страшно. Син мій залишився захищати Миколаїв. Живу заради дітей і прошу Бога, щоб всі були живі-здорові, і більше нічого не потрібно. Я більше переживаю за дітей - як вони будуть далі жити, але я надіюсь, що все буде добре і закінчиться ця війна. Хочу, щоб всі діти і батьки були живі-здорові.

Коли я приїхала до Чорноморська, то волонтери допомагали, всі люди дуже добре відносилися, дали безкоштовно квартиру. Голова Чорноморського округу сказав тим, хто здають квартири, щоб пускали людей безкоштовно, тільки за комуналку. Це мене дуже вразило. 

Мені надали квартиру, потім мене покликали, дали дуже багато їжі. У нас не було запасів грошей, бо ми не думали, що буде війна. А нас кормили, дуже добре прийняли людей в Чорноморську. 

Я навіть не очікувала, що люди можуть у такий тяжкий час до біженців повернутися і допомогати, а не відвернутися від чужої біди. Я дуже вдячна людям, які нам допомагали. А зараз вже час пройшов, і все змінилось, вєже всі відносяться так, наче війна закінчилась. Жалко людей, які залишились без своїх домівок. 

Мрію, щоб війна закінчилася назавжди, і ніколи ні в які країни більше не приходила.  Дуже багато дітей по світу помирали через війну.  Я хочу, щоб усі діти були щасливі, мої діти були щасливі і ніколи не поверталися в цю війну.