Босенко Анна, 10 клас, Криворізький фаховий медичний коледж

Вчитель, що надихнув на написання есе - Вишиванна Інна Сергіївна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів. Тисяча ранків, що розпочиналися з гулу сирени, і тисяча вечорів, що закінчувалися мовчазною тривогою. Тисяча днів, що стали епохою, що перевернули звичний світ догори дригом, що випробували нас на міцність і перетворили на інших людей. Мій шлях за ці тисячу днів - це шлях змін, переосмислення і зростання, шлях від невідомості до сміливості, від страху до віри. Спочатку я до останнього не вірила, що в двадцять першому році може розпочатись повномасштабна війна, що люди знову зазнають горе, страх, голод  та холод.

Звичне життя розвалилося вщент, залишивши лише попіл руїн і спогади про минуле.  

Ми стали свідками жахіть, які неможливо забути, і зрозуміли, що відтепер нічого не буде, як раніше. Ми стали воїнами, об’єднаними спільною метою - захистити свою Батьківщину. Я захотіла волонтерства та допомагати всім, чим можу. Спочатку плила маскітні сітки, допомагали ЗСУ. Потім я поїхала на Херсонщину. Коли я туди приїхала, не могла нічого сказати, я мовчки стояла і дивилася на це жахіття, а з моїх очей капали сльози. Кожен будинок був розвалений від ворожих ракет, дорога була вся побита від снарядів, навіть ще десь стирчали уламки снарядів. Всі поля городи були в бур'янах і з білими стрічками. Нам казали, що окрім тротуару не ходити, бо всюди ще є міни.  

Але ж колись ці села процвітали, люди жили і будували плани, як і що далі робить, діти ходили в школу грали на майданчиках, а в один момент це все зруйнували. Всі надії, мрії і радість.

Я не могла повірити своїм очам, все зруйноване, але дух людей, які там жили, не був зруйнований. Вони почали повертатись та жити в цих розбитих будинках, а навіть хтось і не виїжджав в час окупації. Багато було історій від цих людей, від яких в мене йшли мурахи по шкірі. Але мене охоплював жаль до цих людей, я навіть не могла уявити, що люди живуть в таких умовах, а ми, в яких є все, жаліємося, що щось не так, що не має світла взимку, немає теплої води, зростають ціни на твори, а люди, яких зруйнувала війна, намагаються виживати серед уламків.

Цим людям ми почали допомагати, хлопці з різних областей України приїжджали, щоб відбудувати дахи та домівки, дівчата готували та розносили їжу, допомагали інвалідам та бабусям.

Ми намагалися робити все, що в наших силах, аби у цих людей з'явилася усмішка та надія, що вони не самі і їм будуть допомагати. До цих пір я туди також приїжджаю та допомагаю, ці села: Князівка, Потьомкіно - мені, як нова родина. Там я зустріла багато нових друзів з різних куточків України які стали мені небайдужими.

Мій шлях - це шлях змін, які відбулися не лише навколо, але й всередині мене. Я навчилася цінувати кожен день, кожну хвилину, кожну дрібницю. Я навчилася жити в невизначеності, навчатися бути сильною, витривалою, відповідальною.

Я відчула неймовірну солідарність і підтримку, які з’єднали мільйони людей, розкиданих по всьому світу. Ми стали одним цілим, а наша віра в перемогу стала ще міцнішою.

Ми віримо, що наша допомога не марна і вона наближає нас до перемоги. Коли допомагаєш людям і переживаєш з ними їхні почуття, то більше розумієш всю сутність війни і до чого вона може призвести. Ця війна стала випробуванням наших цінностей, наших душ і нашого духу. Ми зрозуміли, що головне - це любов до Батьківщини, до рідних, до свободи і мирного неба. Саме я зрозуміла, що тато і мама в мене одні їх ніхто не замінить, і поки вони поруч, треба цінувати життя з ними. Не ображатися на них, коли вони роблять зауваження, хочуть виправити тебе на твоїх помилках, не говорити, що вони "нічого не розуміють", коли хочуть дати тобі пораду.

Тому що в один день і їх може настати, і ми не знаємо, буде це завтра чи сьогодні.   

Тисяча днів війни, мій шлях, який я пройшла та проходжу, змінив мене від А до Я, додав хоробрості та витривалості. Я щиро дякую моїй родині та друзям, які мене підтримували на кожному моєму кроці, куди б я не пішла, щоб не робила, вони були завжди поруч. Я вірю, що перемога буде за нами тому, що наш народ незламний і сильний. Якщо ми будемо об'єднані духом та силою, ми обов’язково втілимо наші мрії в реальність та змінимо наше майбутнє на краще!