Я стала біженкою. Ніколи не думала, що залишусь без нічого. Опинилась в окупації від початку війни. Не було світла, води та газу. Ліків у місті не було. Мій онук захворів, а аптеки були закриті. Медикаменти передавали рідні із Запоріжжя. Обстріли були сильними. Пів року я прожила у жаху. Кожного дня мені було страшно залишались у місті.

Я виїхала у серпні через Василівку. Довелось найняти перевізника. У мене було всього дві сумки речей. Зараз живу в Запоріжжі. Хочу, аби війна закінчилась. Не знаю, чи буде куди повертатись. У моєму будинку живуть окупанти.