У мене є двоє дітей і чоловік. Ми жили в Маріуполі. Дуже вчасно евакуювалися, не застали активних бойових дій. Виїхали на своєму автомобілі без проблем. Забрали з собою кота. 

Я не хотіла залишати рідну оселю, до того ж не знаючи, як довго і в яких умовах будемо жити. Але чоловік наполіг. Тепер я дуже вдячна йому за це. 

Ми їхали вночі незрозуміло куди. Думали, що ненадовго, але вийшло так, що досі не можемо повернутися. Живемо в тимчасовому помешканні. 

Добре, що не голодні та в безпеці. Завдяки тому, що ми відразу виїхали, діти не отримали психологічних травм. 

Я залишилася офіційно працевлаштованою. Отримую заробітну плату. Чоловік працює там, де ми зараз мешкаємо. Діти теж влаштовані. Вони закінчили тут навчальний рік. 

Хочеться, щоб швидше закінчилася війна. Чекаємо на перемогу.