Мельник Анна, 10 клас, ліцей міжнародних відносин №51

Вчитель, що надихнув на написання есе — Рудик Ірина Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Про початок війни я дізналася напівсонною, прокинувшись до школи.
Зібравши головні речі на випадок евакуації, закупивши їжу та загалом відійшовши від шоку, я раптом дещо згадала!
 

Через два тижні я мала б поїхати на чемпіонат Європи з Го - змагання, підготовкою до яких я жила останні місяці.


Го - китайська настільна гра, щось на зразок шашок чи шахів, якою я займалася з дитинства. І стати призеркою юнацького чемпіонату Європи, звісно ж, було моєю мрією.

Через кілька днів я дізналась, що більшість гравців нашої юнацької збірної виїхали за кордон, а з киян я залишилась взагалі одна.
Звісно, евакуюючись, майбутні змагання було останнім, що спадало їм на думку. Але можливість узяти участь у них була приємним бонусом, якому я заздрила. Хоча розумом і усвідомлювала, що не хочу залишати домівку та й стареньку бабусю ми тут лишити не можемо.

Тому, перебуваючи в Києві під звуки тривог і вибухів, дивлячись пости на фейсбуці людей, які виїхали, я також вирішила не здаватись.
Було прийнято рішення писати листи в Європейську і міжнародну федерації з проханням брати участь онлайн, доводячи неможливість приїхати очно.

Через кілька днів і десятки листів мрія виконана : мені дозволили грати!
 

У підсумку триденних змагань під нескінченні звуки боїв я здобула третє місце, присвятивши цю перемогу Україні!
Я не дозволю країні - вбивці забрати в мене дитинство,

можливість навчатися та спілкуватися з однолітками, здобувати перемоги в спорті, предметних олімпіадах!

Наперекір всьому, дякуючи Захисникам та Захисницям України, я повноцінно живу, залишаюся оптимісткою, підтримую своїх друзів та однокласників!
Усі свої успіхи та здобутки я присвячую Україні, мамі, рідному братові, який вносить свою лепту в Перемогу!
 

Ми непереможні!
Ми незламні!