Гергель Марія, 9-а клас, Чорнобаївський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе — Назаренко Юлія Юріївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна назавжди змінила моє життя. Раніше я собі навіть уявити не могла, що буду жити в умовах війни вже третій рік.

Пригадую той жахливий зимовий ранок, коли розпочалось російське повномасштабне вторгнення, як старша сестра-студентка зателефонувала нам і сказала, що чути вибухи звідусіль, їй лячно , паніка, вона плакала. Мама намагалась заспокоїти її, хоча всі ми були стривожені та налякані. Ми сказали, щоб вона їхала додому. Але тільки пізно ввечері сестра змогла виїхати зі столиці. Тоді мені стало трішки спокійніше, коли вся сім'я була разом. За цей день, здається, я подорослішала на кілька років. Разом ми слухали новини, і мене охоплював страх, розпач, невідомість.

На щастя, нам не довелось рятуватись від російського вторгнення, а багато людей кидали свої домівки, розлучалися з близькими або втрачали життя. Я щиро співчуваю тим, хто це пережив.

Ми з сестрою долучились до допомоги постраждалим дітям: зібрали три мішки своїх дитячих теплих речей та відправили через волонтерів у Харків.

Війна приносить велике зло, жахіття, горе, страждання. Ненависні загарбники скоюють злочини - вбивають невинних людей, руйнують і знищують наші міста та села. Я вже знаю як це жити в блекауті , без опалення взимку. Але ці події та випробування згуртували нас, додали нам сили волі, віри в себе, зробили нас незламними. Мій народ нескорений, єдиний. Я знаю, що і в нашому селищі організовуються різноманітні виступи, виставки, збір речей та продуктів харчування , плетіння маскувальних сіток, щоб долучитись до допомоги нашим воїнам-захисникам. Це маленький крок, але впевнена, що він наближає таку жадану перемогу.

Раніше мені подобалось на вихідних чи канікулах разом із сім'єю їздити в ліс по гриби чи просто погуляти. Там царювала якась дивна атмосфера спокою: шепіт сосен , гомін птахів, магічний малюнок павутини між деревами. Завжди знаходились красиві сухі палички, шматки кори, моху, шишки. Вдома все це перетворювалось на поробки. А який же смачнючий бутерброд у лісі та запашний чай із термоса!

Люблю подорожувати.

Дуже хотіла б поїхати в Карпати, побувати у Львові. Ніколи не була в горах, так хочеться побачити, як вони торкаються неба, відчути їх силу.

Львів приваблює мене своєю казковістю. Хочеться відчути місцевий колорит, спробувати традиційні страви. Ще я жодного разу не була на морі. Дуже хотіла б доторкнутися до мінливої води, послухати мелодію хвиль і вітру. А більш за все хочу помилуватися заходом сонця і місячною доріжкою. Але через російську агресію всі далекі подорожі- це поки що нездійсненна мрія, яка неодмінно здійсниться після закінчення війни. Зараз не хочу залишати надовго свій дім. Можу поїхати кудись недалеко. Декілька разів їздила з класом на екскурсію в Черкаси. В зоопарку була вже багато разів, але, якщо випаде нагода, то з задоволенням відвідаю його ще раз. Кожного разу цікаво, отримую нові позитивні емоції. Мрію побувати в Чехії та Німеччині. Хотіла б побачити, як там живуть люди, відвідати музеї, середньовічні замки. Під час подорожей люблю дивитись у вікно на живописні краєвиди природи: чарівний ліс, неозорі лани, людські городи, ніби нарізані великими шматками пироги. Завжди бачу витканий невтомними руками хліборобів наш прапор - пшенична нива або безкрає море соняшника , блакитне небо.

У мене багато різноманітних захоплень, але є те, що зачаровує мене і забирає найбільше мого вільного часу. Це світ малювання. Квіти та пейзажі вдаються мені найкраще. Це заняття відволікає мене від сумних думок, я заспокоююся і лину в світ прекрасного. Цього навчального року я закінчую школу мистецтв по класу малювання, та впевнено можу сказати, що ніколи не полишу цю справу.

Дуже чекаю закінчення війни. Хочу бачити посмішки на обличчях, мирне небо, чути гул пасажирського, а не військового літака. Ідучи до школи, мені боляче дивитись на ряди фотографій полеглих земляків. Низько вклоняюсь і дякую загиблим, всім воїнам-захисникам.

Мій шлях-дорога до знань, стати високоосвіченою, щоб бути корисною своїй країні. Вірю-ми обов'язково переможемо ворога! Спільними зусиллями ми відбудуємо нашу країну, зробимо її ще сильнішою, красивішою та могутнішою!