У перші дні війни я залишалась вдома. Обстріли були дуже сильними. Я боялась за дітей. У селищі постійно прилітали снаряди, тому я вирішила виїжджати. Жити на кордоні з Росією було дуже небезпечно. Виїжджали всією родиною на власному транспорті. Приїхали до рідних у Полтавську область. Разом все ж таки надійніше. 

Зараз ми всі живемо в страху. Я не бачу майбутнього для своїх дітей. Навчатись нормально вони не можуть. Що робити далі, я не знаю. Сподіваюсь лише на перемогу.