Захар Пєший , 10-А клас, Лисичанський ліцей №8

Вчитель, що надихнув на написання есе - Череміна Наталія Анатоліївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

«Життя - це не лінія, це мозаїка подій. І кожна подія має свій сенс.»

- Оксана Забужко

«Добро - це не наука, воно - дія.»

- Ліна Костенко

«Сміливі завжди мають щастя.»

- Тарас Шевченко

Я вважаю, що в кожного з нас в житті відбувається низка певних подій, що змінюють наш внутрішній світ, відкривають нові можливості, формують та заґартовують характер. Іноді це - великі випробування, іноді - неочікувана зустріч, а іноді це якась зовсім буденна справа, яка допомагає набути певного досвіду для майбутніх звершень. Ось і для мене такою подією стала, на перший погляд, звичайна річ - навчання кататися на роликах. Але саме в цьому процесі я змалечку пізнав, що таке справжня підтримка, як долається страх і як віра в себе народжується завдяки вірі іншого в твої сили. «Усі ми родом з дитинства», - казав колись французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері. Тож наші страхи та наші успіхи теж беруть початок з першого нашого кроку та ми вчимося протягом життя, набуваючи певної досконалості, становимося успішними та впевненими в своїх силах.

Я дуже хотів навчитися їздити на роликах. Спочатку мені здавалося, що це легко, але вже на перших кроках зіткнувся з труднощами: страх падіння, невпевненість у собі, болісні спроби знову й знову встати. Я був на межі того, щоб здатися. Але головною силою та натхненням в моєму житті була моя мама...

Вона щодня ходила зі мною на майданчик, тримала за руку, ловила, коли я падав, і підтримувала кожен мій маленький успіх. Протягом двох тижнів вона була моїм тренером, опорою й найбільшим мотиватором, вона завжди запалювала мій згасаючий ентузіазм. Саме завдяки її вірі в мене, я повірив у себе. Кожного разу, коли я падав, її слова: «Ти зможеш!» - ставали для мене крилами.  Ще Ліна Костенко писала: «Людина нібито не літає... А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, а з правди, чесноти і довір’я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи. У кого - з пісні, або з надії, або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має. »

І я справді навчився - не лише їздити на роликах, а й не боятися невдач. Я навчився вставати після падіння - не лише фізично, а й морально. Мама подарувала мені не лише підтримку, а й урок на все життя та віру в себе. Від самого першого кроку матуся терпляче тримала мене за руки, дивилася лагідно в мої очі... І все це додавало мені впевненості, змушувало просуватись далі та далі, не давало можливості здатися і визнати свою поразку. Саме так я переміг свій перший дитячий страх і набув першого досвіду. Я зрозумів, що нема нічого неможливого в цьому світі, якщо ти маєш певні мрії та бажання, треба просто рухатися вперед, долаючи перешкоди та складнощі. А мої батьки та рідні мені завжди допоможуть, завжди мене підтримають в усіх моїх починаннях.

«Життя - це постійна боротьба. Але кожна перемога над собою робить тебе сильнішим» - Василь Симоненко

Тепер, коли я на порозі нового етапу - закінчення школи, я мрію стати пілотом. Я хочу навчитися керувати справжнім літаком та подолати  ще один вже дорослий мій страх - висоту. Це ж так цікаво опанувати велику та непередбачувану стихію «Повітря»! Так захопливо бачити світ зверху, дивитись як під тобою пропливають великі міста, маленькі села, моря, річки, озера, океани та велики білі хмари, схожі на безмежні ватяні поля. А наша земля, ой яка ж вона гарна з висоти польоту! Вона нібито рівно поділена на різнокольорові клаптики квадратної форми: чорні, зелені, коричневі... Це вражаюче видовище! Я знаю, що шлях у доросле життя буде непростим, але я  також вже знаю головне: страх - це не кінець, а  лише початок змін. Я буду наполегливим в навчанні і, сподіваюсь, що моя невтомна жага до знань мені в тому допоможе. Бо ж самопідтримка та самодопомога - це ж невід’ємні складові в оволодінні певними навичками, досвідом та запорука успішності в майбутній професії, а потім і в житті в цілому. До того ж моя матінка завжди поруч. І мої рідні, хоч ми зараз і живемо в різних країнах, теж завжди готові мене підтримати. Нехай тільки швидше запанує мир у нашій Україні! Нехай люди зможуть повернутися до своїх домівок! І щоб життя заграло новими яскравими барвами, і щоб новий день був світлим, і щоб небо було чистим та блакитним, а ниви - повні жовтогарячої пшениці.

«Лиш боротись - значить жить!» - Іван Франко

Тож, на мою думку, та подія з далекого дитинства стала символом для мене. Символом того, що з підтримкою та допомогою можна здолати будь - який страх, будь - яку перешкоду, що треба боротися, досягати мети та ніколи не опускати руки. І найважливіше - підтримка близьких людей здатна змінити все життя. Моя матуся, її любов, доброта та віра стали тим джерелом, з якого виросли мої мрії, амбіції й сила йти вперед.

«Своїм життям, своєю боротьбою я доведу, що можу перемогти страх і біль.» - Леся Українка                                                                                              

«Борітеся - поборете, Вам Бог помагає!» - Тарас Шевченко