Черепащук Маргарита, 11 клас, Криворізький ліцей № 24 Криворізької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ревун Оксана Юріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

У всіх же буває, так би мовити, мимовільна екзистенційна криза, коли, до прикладу їдучи в тролейбусі, твої думки абстрагуються від зовнішнього шуму, зосереджуючись на внутрішньому, і все що залишається – довго дивитися у вікно, доки не зрозумієш, що пропустила свою зупинку.

Так ось такий стан у мене виник, обдумуючи як написати це есе.

Перш за все, мене спантеличила назва, я просто не могла повірити у число 1000, адже кожен день з цієї тисячі став нагадуванням про те, що мій світ змінився і все, що залишається це прийняти його інакшим, хоч як це складно. Перші дні від 24 лютого здавалися кошмарним сном, від якого чомусь не можеш прокинутися. Новини, які раніше були далекими стали моєю реальністю.

Міста, які так любила відвідувати тринадцятирічна дівчинка, поступово перетворювалися на символи жорстоких боїв, а дім почужів на довгих 8 місяців.  

Нове життя змусило мене звикати до нового міста, нових зупинок, нових вулиць, на яких я досі гублюся, та головне до нових людей. Спершу я потрапила у спільноту тих, хто опинився в такій самій ситуації як я. Ми ділилися своїми історіями, підтримували одне одного та намагалися разом звикати до нових обставин.

Не зважаючи на всі труднощі, що випали на нашому шляху, я не хотіла сидіти склавши руки та погрузати у нещастях.

Заручившись підтримкою громадської організації, яка нас і об’єднала, у мою тринадцятирічну свідомість запала думка про акцію, у якій ми б змогли об’єднати кілька головних аспектів нашого часу. Справа в тому, що я завжди небайдужа до проблем екології, а війна, як ми всі знаємо, шкодить не лише людям.

Тож які у мене були задуми?  Ми мали принести на обмін свої речі, одяг книги, іграшки тощо, які нам вже не потрібні, але можуть бути корисними для інших.

По-перше, основною метою було поширення культури свідомого споживання серед жителів міста. По-друге, благодійні внески для ЗСУ: було зібрано більше тисячі гривень. Такі результати дивують, адже це був перший такий досвід. Та, по-третє, це чудова можливість для тих, хто втратив усе надбати якісних речей, коли на це немає коштів.

Отож з акції я повернулася із сорочкою, яку бережно зберігаю і досі, та, як насправді “читанута” людина, кількома книгами, які після прочитання потрапили до рук інших у схожій акції.

На жаль, з початком навчання та підготовкою до іспитів, у мене все більше бракує часу долучатися та створювати такі ініціятиви. Проте залишатися осторонь всіх подій я не можу. Моя надто чутлива особистість не знаходить більш кращого та цінного способу висловити свої справжні почуття, ніж у написанні віршів та творів.

У них я можу розповісти свою історію та історії сотень людей, яких я знаю, та тисячі, про яких навіть не здогадуюсь.  

Я більше не бачу світ таким, яким він був до повномасштабного вторгнення. Я стала людиною з новими цінностями, новими мріями і розумінням того, що насправді означає бути вільною. Я навчилася жити в умовах постійної боротьби, разом з тим не втрачаючи віри та мотивації на світле майбутнє у своїй країні.

Зрештою я, як і кожен з нас, є маленькою частиною цієї складної історії.