Вероніка Горбатюк, 8-Б клас, Криворізька гімназія №66 Криворізької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Надточий Тетяна Леонідівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У житті кожної людини трапляються події, які залишають глибокий слід і змінюють її подальший шлях. Для мене такою подією став складний період у 2023-2024 роках , коли я жила з матір’ю.

У той час я відчувала себе самотньою та непотрібною. Уся увага мами була зосереджена на моєму молодшому братові та її новому чоловікові. Мені здавалося, що мої почуття та потреби нікого не хвилюють. Мати часто підвищувала на мене голос, ніколи не обіймала і не цікавилася моїм життям.

Коли вітчим кричав на мене або принижував, вона не захищала. Ця байдужість з її боку завдавала мені сильного болю. Я не відчувала материнської любові та підтримки, яких так потребувала.

У пошуках уваги та розуміння я почала втікати з дому. Часто не ночувала, проводячи час зі своїми подругами. Вони завжди підтримували мене, говорили, що люблять, захищали у складних ситуаціях та допомагали. У них я знаходила ту підтримку, якої мені так не вистачало вдома .

Навчання в школі перестало мене цікавити: було байдуже що до оцінок та уроків. Таким чином я несвідомо виражала свій протест проти ситуації вдома, ніби на зло мамі.

Зрештою, мати звернулася до шкільного психолога. Мене викликали до школи на бесіду. І я пообіцяла змінитися. Але в моєму серці все ще жила образа на маму, і я продовжувала час від часу тікати з дому.

Моя класна керівниця, Галина Володимирівна, дізнавшись про проблеми, попросила мене телефонувати їй і повідомляти, де я перебуваю, куди їду та з ким гуляю. Спочатку мені це не подобалося, але я все ж таки виконувала її прохання. Проте одного дня я знову не прийшла ночувати додому. Мама віддала мене татові. Жити з татом мені подобалось, але, не розуміючи чому, я все одно іноді втікала з дому.

У ці моменти телефонувала Галина Володимирівна. Вона ніколи не засуджувала мене, завжди підтримувала, питала, чому я так роблю, та просила повертатися додому. Завдяки нашим щоденним розмовам та її мудрим порадам, у моєму серці почали відбуватися зміни.

У новому навчальному році я відчула бажання вчитися. Почала відвідувати секцію з баскетболу, це мені дуже подобається. Також беру участь у різних шкільних конкурсах та виконую роль ведучої на святах. Уже цілий рік Галина Володимирівна є моєю підтримкою та порадницею у всьому. З нею мені комфортно та зручно. Я можу розповідати їй про тренування, успіхи в баскетболі, ділитися своїми почуттями та розмовляти на будь-які теми. Я повністю їй довіряю.

Галина Володимирівна стала для мене другою мамою, людиною, яка приділяє мені багато уваги та піклування. Завдяки їй я зрозуміла, що не потрібно зациклюватися на минулому. Її підтримки  допомогли  мені повірити в себе.

Цей складний період мого життя, попри всі негативні моменти, став для мене важливим уроком. Я зрозуміла, що потрібно бути сильною та шукати підтримку тих, хто готовий її надати. Зустріч з Галиною Володимирівною стала для мене справжнім подарунком долі. Вона замінила мені маму, і я відчуваю до неї глибоку вдячність та щиру любов. Завдяки її терпінню, розумінню та підтримці моє життя змінилося на краще. Я навчилася цінувати себе, знайшла нові захоплення та зрозуміла, що навіть у найскладніші часи не варто опускати руки.

Тепер я знаю, що поруч є люди, які вірять у мене, і це дає мені сили рухатися вперед.